Аналізи ДНК в Україні
Всі аналізи/Генетичні схильності
Такролімус - є імунодепресантом. Він використовується після алогенної трансплантації органів, щоб знизити ризик відторгнення органу, а також як місцеві ліки при лікуванні Т-клітинних захворювань, таких як екзема та псоріаз. Він також використовується для важкого вогнетривкого увеїту після трансплантації кісткового мозку, загострення хвороби мінімальної зміни (гломерулопатії), хвороба Кімури, та стан шкіри витільного.
Переважним ферментом, який відповідає за метаболізм такролімусу, є CYP3A5. Генетичні варіації всередині CYP3A5, які призводять до змін активності CYP3A5 білка, можуть впливати на концентрацію такролімусу в організмі. Зокрема, люди, гомозиготні алелелю G за однонуклеотидним поліморфізмом (SNP) rs776746 (також відомому як CYP3A5 * 3), мають нефункціональний білок CYP3A5. Частота алелі G варіюється в усьому світі: від 4% у деяких африканських популяціях до 80-90% у кавказьких популяціях. У великій кількості досліджень було показано, що люди, гомозиготні за алелем G, мають більш високі концентрації такролімусу і вимагають нижчих доз препарату в порівнянні з людьми, не гомозиготними за алелем G. Досягнення цільових концентрацій такролімусу важливе - якщо рівні занадто низькі, тоді існує ризик відторгнення трансплантата, якщо рівні занадто високі, існує ризик токсичності ліків. Є дані, що дозволяють припустити, що дозування пацієнтам на основі генотипу rs776746 може призвести до більш швидкого та частішого досягнення цільових рівнів такролімусу. Однак відсутні переконливі докази того, чи дозування, засноване на генотипі rs776746, призводить до поліпшення клінічних результатів (таких як зниження ризику відторгнення трансплантату або токсичності ліків), ймовірно, тому, що пацієнти, які приймають такролімус, підлягають терапевтичному моніторингу лікарських препаратів.
Матеріал для дослідження: венозна кров із ЕДТА 4 мл.
Підготовка до аналізу: ні
Дні паркану (прийому) матеріалу: у години роботи медичного центру