Синдром Жильберу

Синдром Жильбера - це спадкове, поширене, безпечне захворювання печінки, при якому знижена активність ферменту (глюкуронілтрансферази), що переробляє білірубін. Білірубін - це продукт розпаду гемоглобіну в еритроцитах - червоних кров'яних клітинах.

Недостатність ферменту при синдромі Жильбера призводить до незначного підвищення білірубіну в крові, особливо після споживання алкоголю, бідному харчуванні або зневодненні. Періодично це призводить до виникнення помірної жовтяниці – шкірний покрив, білки очей, слизові оболонки забарвлюються у жовтий колір.

Інші назви синдрому Жільбера – хвороба Жільбера, спадковий пігментний гепатоз, гіпербілірубінемія Жільбера, доброякісна сімейна негемолітична гіпербілірубінемія, ферментопатична гіпербілірубінемія.

Генетична діагностика синдрому Жільбера

Синдром Жильбера обумовлений мутацією гена UGT1A1, що кодує фермент глюкуронілтрансферазу. Цей ген знаходиться на хромосомі 2 (2q37). ДНК-діагностика синдрому Жильбера проводиться шляхом аналізу числа ТА-повторів у промоторній ділянці гена UGT1A1. У нормі повторів 6. При синдромі Жильбер їх більше 7 в обох хромосомах: A(TA)7TAA / A(TA)7TAA.

Цей тест — найшвидший та найефективніший спосіб диференціальної діагностики хвороби з печінковими ураженнями, що супроводжуються гіпербілірубінемією, а також профілактики печінкових кризів, зміни способу життя хворого. Генетичні аналізи на синдром Жильбера рекомендують здавати пацієнтам, які мають приймати препарати з гепатотоксичним ефектом.

Інші мутації цього ж гена призводять до синдрому Криглера-Найара, який є небезпечнішою формою гіпербілірубінемії (високого рівня білірубіну в крові).

Ген UGT1A1 входить до Панелі "Спадкові захворювання шлунково-кишкового тракту"

Як виглядає результат генетичного аналізу на синдром Жільбера

Високий ризик розвитку Синдрому Жільбера.

Як успадковується анормальний ген

Багато людей є носіями анормального гена UGT1A1. Для виникнення синдрому Жильбера у дитини, у нього мають бути 2 копії гена з поломкою в промоторній ділянці, тобто носіями аномального гена повинні бути обоє батьків. Синдром Жильбера успадковується за аутосомно-рецесивним типом.

Фактори ризику синдрому Жільбера

Хоча синдром Жильбера є з дитинства, він залишається зазвичай непоміченим до підліткового віку, оскільки вироблення білірубіну збільшується під час статевого дозрівання. Хвороба виявляється зазвичай випадково під час аналізу крові. Хвороба має поширення 3-10% залежно від популяції.

Фактори підвищеного ризику синдрому Жільбера:

• обидва батьки є носіями аномального гена, який є причиною хвороби
• у чоловіків синдром Жильбера в 3 рази частіше жінок

Симптоми синдрому Жільбера

Найбільш характерними симптомами синдрому Жільбер вважаються:

- дискомфортні відчуття у правому підребер'ї,

- досить швидка стомлюваність,

- субіктеричність та іктеричність склер (пожовтіння білків очей) та шкіри,

- ксантелазми (плоські жирові бляшки) повік

- у деяких випадках спостерігається збільшення розмірів печінки.

Як організм у нормі обробляє білірубін

Білірубін - це жовтуватий пігмент, що створюється при розпаді червоних кров'яних клітин - еритроцитів. Білірубін надходить через кровотік до печінки, де в нормі фермент переробляє білірубін та видаляє його з кровотоку.

Білірубін проходить через печінку в кишечник з жовчю, а потім виділяється з калом. Невелика кількість білірубіну залишається в крові.

Ускладнення

Низький рівень ферменту, що переробляє білірубін, може також збільшувати побічні ефекти деяких медикаментів, оскільки цей фермент відіграє роль у виведенні цих медикаментів з організму. Ці медикаменти включають іринотекан (камптозар) - ліки, що застосовуються в хіміотерапії проти раку, а також деякі інгібітори, що використовуються при терапії ВІЛ.

При синдромі Жильбера перед прийомом медикаментів слід порадитися з лікарем. Також деякі види синдрому Жильбера можуть збільшувати ризик розвитку жовчно-кам'яної хвороби.

Діагностика

При підозрі на синдром Жільбера через незрозумілу жовтяничність або підвищений рівень білірубіну, лікар оглядає пацієнта і опитує про симптоми, такі як біль у черевній порожнині або темна сеча. Лікар може рекомендувати біохімічний аналіз крові та аналіз функції печінки для виключення інших проблем із печінкою, які можуть бути причиною підвищення білірубіну.

Комбінація нормальних аналізів крові, нормальних функціональних аналізів печінки та підвищеного рівня білірубіну є індикатором синдрому Жільбер. Генетичне тестування може підтвердити діагноз.

Діагностичні ознаки синдрому Жільбера:

• Помірне підвищення вмісту загального білірубіну в крові (20-100 мкмоль/л), в основному за рахунок непрямої фракції
• Часткова недостатність ферменту глюкуронілтрансферази (активність близько 30% від норми)
• Зменшення підвищеного білірубіну під впливом фенобарбіталу
• Відсутність інших морфологічних або функціональних змін печінки

Лікування

Синдром Жільбера зазвичай не потребує лікування. Рівень білірубіну в крові може коливатися іноді, і іноді може виникати жовтяничність, яка безболісно проходить сама по собі.

У період загострення синдрому пацієнту необхідно суворо дотримуватися столу №5. Його суть полягає у відмові від жирних, смажених, висококалорійних та інших шкідливих страв. Також призначається низка медикаментозних препаратів у вигляді мікросомальних ферментів – Зіксоріна та Фенобарбіталу. Вони призначаються двома курсами по 1-2 тижні з перервою на місяць. Завдяки цим препаратам вдається швидко знизити білірубін.

Спосіб життя та профілактика

Деякі стани та ситуації можуть підвищувати рівень білірубіну в крові, і внаслідок цього жовтяничність у людей із синдромом Жильбера:

• Застуда або грип
• Пост або дієта з дуже низьким вмістом калорій
• Зневоднення
• Менструація
• Стресс
• Напружені вправи
• Брак сну

Щоб тримати білірубін під контролем:

• Переконайтеся, що лікарі, які вас лікують, знають, що у вас синдром Жильбера. Оскільки синдром Жильбера впливає на те, як ваш організм переробляє деякі ліки, кожен лікар повинен знати про ваш стан.
• Дотримуйтесь здорового харчування. Уникайте низькокалорійних дієт. Їжте регулярно, не дотримуйтесь постів і не пропускайте прийоми їжі.
• Керуйте стресом. Знаходьте способи нейтралізувати стреси у своєму житті, такі як вправи, медитація або слухання музики.
• Необхідно повністю відмовитися від професійного заняття спортом та інтенсивних фізичних навантажень
• Повністю виключити алкоголь

Синдром Жільбера при вагітності

Синдром Жільбера не забороняє жінці виносити та народити дитину. Якщо таке генетичне відхилення є тільки в одного партнера, то у дітей таке захворювання не буде. Але така дитина стає носієм цього гена: вона ніколи не зіткнеться із синдромом, проте її потомство може зіткнутися з таким відхиленням.

Як пройти дослідження

Матеріал для дослідження: Венозна кров з ЕДТА 2-4 мл або букальний епітелій

Вимоги здачі крові натщесерце немає (легкий сніданок і незадовго до взяття крові випити 1-2 склянки звичайної негазованої води; дітей обов'язково напувати негазованою водою порціями, до 150-200 мл, протягом 30 хвилин), в день здачі крові не вживати медикаменти (включно з вітаміном 32 години виключити алкоголь.

Перед відбором букального епітелію - виключити їжу не менше ніж за 2 години, протягом 30 хвилин утриматися від куріння та гарячих напоїв, за 32 години виключити алкоголь.

У всіх випадках за результатами необхідно отримати консультацію лікаря-генетика.