Що таке епілепсія і чи є вона генетичним захворюванням?

Епілепсія – це хронічне неврологічне захворювання, що характеризується епілептичними нападами, що повторюються, викликаними неправильною активністю нервових клітин у мозку. В останні десятиліття все більше доказів свідчать про генетичну основу епілепсії, що підштовхує вчених до дослідження ролі генетики у цьому неврологічному захворюванні.

Чи є епілепсія генетичним захворюванням?

До 70% епілепсій обумовлені генетичними факторами.

Треба розуміти, що не всі епілепсії, спричинені генетичною причиною, успадковані. Генетична зміна могла статися в людини вперше (варіант de novo), тобто сімейної історії могло й не бути.

Існує підвищений ризик розвитку епілепсії, якщо у родича першого ступеня спорідненості є генералізована форма епілепсії.

Досягнення в області секвенування ДНК дозволили ідентифікувати сотні генів, які відіграють роль в епілепсії. Деякі з цих генів, пов'язаних з епілептичним розладом, включають ALDH7A4, DEPDC5, EPM2A, GABARG2, GRIN2A, KCNQ2, LGI1, PCDH19, POLG, SCN1A та STXBP1.

Крім того, епілепсія може виникати і за серйозних генетичних захворювань, і тоді напади є лише симптомом захворювання. Прикладами є туберозний склероз чи синдром Ангельмана.

Біологічний процес епілепсії

Нормальна активність мозку ґрунтується на складній системі електричних сигналів між нейронами. Нейрони взаємодіють друг з одним, передаючи електричні імпульси друг другу.

Під час епілептичного нападу нейрони у певній ділянці мозку генерують синхронні та надмірні електричні імпульси, які можуть поширюватися іншими областями мозку. Це призводить до тимчасових порушень нормальної електричної активності мозку та проявів епілептичних симптомів.

Симптоми епілепсії

Симптоми епілепсії:

• Тимчасова дезорієнтація
• Застигання погляду
• Мижвільні різкі рухи рук і ніг
• Втрата свідомості чи сприйняття
• Мижвільне сечовипускання
• Психічні симптоми, такі як страх, занепокоєння чи відчуття дежа вю.

Класифікація епілепсії

Фокальна епілепсія

Фокальні напади починаються в одній частині мозку. Вони можуть відбуватися без втрати свідомості, коли пацієнт переживає зміни емоцій чи зміни сприйняття зору, запахів, відчуттів, смаку чи слуху. Також він може відчувати мимовільні судоми в будь-якій частині тіла, такі як рука або нога, а також спонтанні сенсорні симптоми, такі як поколювання, запаморочення та мерехтіння світла. При фокальних судомах може відбуватися втрата свідомості чи зміна сприйняття, у якому людина може або втрачати свідомість, або вести себе дивно у навколишньому середовищі, наприклад, дивлячись у нікуди.

Генералізована епілепсія

Генералізовані напади торкаються всієї мозкової діяльності і діляться на шість категорій:

• Абсанс-приступи часто відбуваються у дітей і характеризуються спрямованим поглядом у нікуди або дрібними рухами тіла, такими як моргання очима або клацання губами.
• Тонічні напади викликають затвердіння м'язів.
• Атонічні напади викликають втрату контролю над м'язами, що може призвести до падіння.
• Клонічні напади часто супроводжуються повторюваними або ритмічними судомними рухами м'язів. Ці напади зазвичай зачіпають обличчя, шию та руки.
• Міоклонічні напади зазвичай виявляються як короткі удароподібні смикання м'язів рук та ніг.
• Тоніко-клонічні напади, також відомі як гранд маль-припадки, є найбільш вражаючим типом епілептичних нападів і можуть викликати раптову втрату свідомості, затвердіння тіла, тремтіння і іноді втрату контролю над сечовим міхуром або укус язика .

Епідемологія

На епілепсію страждає близько 1% населення у світі, причому більша частина - у бідних країнах, де хворі не можуть отримати медичну допомогу.

Діагностика епілепсії

Для діагностики лікарі розглядають історію хвороби пацієнта, у якого був напад, і намагаються зрозуміти, який саме напад був і чи справді він був викликаний епілепсією.

Пацієнта запитують про сімейний анамнез, інші захворювання нервової системи та попередні захворювання, які могли б викликати епілепсію. До них належать проблеми під час пологів, що призводять до дефіциту кисню, черепно-мозкових травм або запальних захворювань центральної нервової системи.

Потім слідує медичний огляд, особливо нервової системи, з оцінкою сили, чутливості, рефлексів, функції черепних нервів, рівноваги та координації.

Аналізи крові також використовуються для виявлення можливих причин епілептичних нападів, таких як гіпоглікемія або дефіцит мінералів. Також перевіряються наявність ознак порушення функції нирок чи печінки та інших поширених проблем. Спинномозкова пункція може використовуватися для виключення інфекцій, таких як менінгіт та енцефаліт, а токсикологічний скринінг може використовуватись для пошуку токсинів.

Енцефалограма - це найбільш поширений тест для людей, які страждають на епілепсію. Комп'ютер реєструє електричну активність мозку. ЕЕГ людини з епілепсією може показати аномальні сплески чи хвилі у патернах електричної активності мозку. На жаль, цей тест не завжди є остаточним, тому що у багатьох пацієнтів ЕЕГ між нападами залишається нормальним.

МРТ - візуалізуючий аналіз, який дозволяє лікарю оглянути мозок. Сканування може показати рубцеву тканину, пухлини або порушення структури головного мозку, які можуть спричинити судоми. Візуалізують тести зазвичай не проводять після першого нападу, але вони рекомендуються в багатьох ситуаціях, наприклад, при травмі голови.

Причини епілепсії

Виникнення епілептичних нападів спричинене підвищеною збудливістю нервових клітин та аномальною електричною активністю нервових клітин головного мозку. Підвищене збудження або знижене гальмування клітин головного мозку можуть бути викликані як зміною властивостей мембран нервових клітин, так і передачею збудження від нервової клітини до нервової за допомогою нейротрансмітерів. Наприклад, у генерації судомних розрядів можуть брати участь дефекти калієвих та натрієвих іонних каналів.

У новонароджених можуть бути судоми через пренатальні фактори, такі як вади розвитку головного мозку, нестача кисню під час пологів, низький рівень цукру в крові, проблеми з електролітами, такі як магній і кальцій у крові, вроджені порушення обміну речовин, внутрішньочерепний крововилив, інфекції та вживання матір'ю наркотиків.

Судороги у дітей та молодих дорослих найчастіше викликаються вродженими захворюваннями (синдром Ангельмана, синдром Дауна, туберозний склероз та нейрофіброматоз), генетичними факторами, що прогресують захворюванням головного мозку або травмами голови.

У людей похилого віку найчастішими причинами є інсульт, хвороба Альцгеймера або травми.

Кому може допомогти генетична діагностика?

• Людям, у яких були генералізовані судоми
• Дітям, за наявності судом у поєднанні з незвичайними рисами обличчя та будови тіла, вродженими вадами розвитку
• Пацієнтам з підтвердженим діагнозом епілепсія, але без точно встановленої причини
• Пацієнтам з діагностованою епілепсією, яка погано піддається лікуванню

Навіщо потрібен тест Спадкові епілепсії?

1. Поставити точний діагноз, якщо причина є генетичною. Діагностика епілепсії зі складною та нечіткою симптоматикою.
2. Швидко встановити діагноз у разі появи симптомів у дітей. Це дозволяє взяти захворювання під контроль та уникнути відставання у розвитку.
3. Виявити носійство генів для планування вагітності.
4. Підібрати адекватне лікування. Для деяких генетичних форм епілепсії тактика лікування істотно відрізнятиметься від стандартних рекомендацій.
5. Визначити можливість ефективності хірургічного лікування епілепсії.

Проте необхідно розуміти, що в результаті проведення генетичної діагностики є ймовірність не виявити причинних мутацій внаслідок біологічних чи технічних обмежень.

Лікування епілепсії

Лікування епілепсії включає застосування лікарських препаратів для запобігання епізодам, зміну способу життя та застосування хірургічних методів, якщо інші методи не спрацювали.

Медикаментозне лікування епілепсії

Більшість хворих може знизити частоту виникнення епілепсії та тяжкість судомних нападів за допомогою протиепілептичних препаратів (ПЕП). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, ефективність ПЕП становить 70%. Це означає, що у 7 осіб з 10 ліки повністю контролюють напади або суттєво знижують їхню частоту та інтенсивність. Багато хто зрештою може припинити прийом ліків без симптомів.

Сьогодні в медицині використовують близько 30 антиепілептичних препаратів. Така кількість медикаментів для лікування одного захворювання необхідна тому, що вони мають різні принципи дії. Кожні ліки найефективніші лише для певної форми епілепсії, яка відрізняється індивідуальним механізмом розвитку нападу в головному мозку.

У 2018 році FDA схвалило перший препарат, що складається з активного інгредієнта, отриманого з канабісу, для лікування тяжких форм епілепсії. Протиепілептичний препарат Епідіолекс в даний час використовується для лікування синдрому Леннокса-Гасто та синдрому Драве.

Генетичні фактори нарівні з клінічними є значущими у доборі лікарської терапії епілепсії. Виявлення поліморфізмів CYP2C9-2, CYP2C19-2, CYP3A4 допоможуть визначити прогноз у лікуванні епілепсії.

Хірургічне лікування епілепсії

Коли лікарське лікування не забезпечує достатнього контролю над судорожними нападами, що повторюються, може бути розглянута хірургічна операція. Під час такої операції хірург видаляє ділянку мозку, що викликає судомні напади.

Цей варіант може бути розглянутий, якщо судоми виникають у невеликій та чітко визначеній ділянці мозку. Місце операції не повинно впливати на життєво важливі функції, такі як мова, мова, рухові функції, зір чи слух. Часто після операції пацієнти можуть скоротити кількість ліків, що приймаються. У поодиноких випадках хірургічне лікування епілепсії може спричинити ускладнення, такі як постійні зміни когнітивних здібностей.

Альтернативні методи лікування

Інші методи лікування судомних нападів були використані з різним ступенем успіху. Серед цих варіантів:

• Стимуляція блукаючого нерва (прилад, аналогічний кардіостимулятору)
• Кетогенна дієта
• Глибока стимуляція мозку (імплантовані електроди в мозку)

Епілепсія та аутизм

Існує певний зв'язок між епілепсією та аутизмом, хоча він може бути складним і неоднозначним.

Загальна наявність: У деяких людей з аутизмом також спостерігається епілепсія. Звіти про частоту епілептичних нападів у дітей з аутизмом варіюють, але деякі дослідження вказують на те, що до 30% дітей з аутизмом можуть мати епілептичну активність.

Загальні нейробіологічні фактори: Існують деякі загальні нейробіологічні фактори, які пов'язують епілепсію та аутизм. Деякі дослідження вказують на наявність загальних генетичних мутацій та порушень мозкової активності в обох станах.

Загальні фактори ризику: Деякі фактори ризику можуть збільшувати ймовірність розвитку епілепсії та аутизму. Наприклад, раннє передчасне народження, низька вага при народженні та генетичні фактори можуть бути пов'язані як з епілепсією, так і з аутизмом.

Але важливо зазначити, що не всі люди з аутизмом мають епілепсію, і не всі люди з епілепсією мають аутизм. Кожен випадок є унікальним, і зв'язок між цими двома станами може бути складним та індивідуальним.

Епілепсія та інтелектуальна недостатність

Епілепсія та інтелектуальна недостатність (розумова відсталість) можуть іноді супроводжувати один одного, але це не є неминучим зв'язком.

Частота:У деяких людей з епілепсією також спостерігається інтелектуальна недостатність. Однак не всі люди з епілепсією мають інтелектуальну недостатність і не всі люди з інтелектуальною недостатністю мають епілепсію.

Загальні причини:Деякі причини, такі як генетичні мутації, вроджені аномалії, порушення розвитку мозку або інші медичні стани, можуть одночасно впливати на епілепсію та інтелектуальну недостатність.

Взаємний вплив: У деяких людей з епілепсією та інтелектуальною недостатністю може спостерігатися взаємний вплив. Неконтрольовані епілептичні напади можуть негативно впливати на когнітивні здібності та розвиток, водночас інтелектуальна недостатність може впливати на здатність контролювати епілептичну активність.