Синдром Дауна - Трісомія 21

Дата: 08.02.2018

Синдром Дауна, Трісомія 21 – генетична аномалія, вроджена хромосомна хвороба, що виникає внаслідок збільшення кількості хромосом

Синдром Дауна – це генетична аномалія, яка виникає внаслідок збільшення кількості хромосом (хромосоми 21-ї пари замість нормальних двох представлені трьома копіями). Таке порушення зустрічається досить часто – у 1 дитини із 650 новонароджених. Діти, які народилися з цим синдромом, протягом усього життя потребуватимуть особливо кваліфікованої медичної допомоги. Лікування від цієї хвороби не існує, поки медики лише вдосконалюють пренатальну діагностику, щоб виявити синдром Дауна ще до народження дитини, причому найчастіше неінвазивними методами.

Історія відкриття синдрому Дауна

Свою назву синдром отримав на ім'я Джона Дауна, лікаря, який вперше описав риси, властиві пацієнтам з таким захворюванням. Вчений розділив усіх своїх пацієнтів на п'ять груп, серед яких він виділив так звану монголоїдну групу. У пацієнтів цієї групи спостерігалися «плоска особа», антимонголоїдний розріз очей (розріз очей, при якому зовнішні кути очних яблук опущені вниз), епікантус (складка шкіри біля внутрішнього кута ока) та плоска потилиця. Крім того, Даун не зупинився на зовнішніх проявах хвороб. Він відзначає високу частоту вад серця та патологій ендокринної системи. З погляду психіатрії Даун зауважує, що з «монголоїдів» збережено здатність до навчання, а регулярні вправи на дикцію істотно покращують їх соціалізацію завдяки розвитку промови. Вже тоді лікар зауважує вроджений характер патології, але пов'язує його з туберкульозом у батьків. Сам синдром отримує назву «монгольського ідіотизму».

Наприкінці XIX століття розвиненість теорії расизму спричинила початок стерилізації осіб з вродженими каліцтвами та інвалідністю. Так, в Америці стерилізації піддавалися особи із синдромом Дауна та прирівняними до нього ступенями інвалідності. Пізніше нацисти перейняли євгенічну програму та змінили її під власні потреби. Програма отримала назву «Акція Тіргартенштрассе-4». Судові проблеми, наукові досягнення та протести з боку суспільства призвели до скасування таких програм протягом десятиліття після закінчення Другої світової війни. До середини XX століття причини синдрому Дауна залишалися невідомими, але був встановлений взаємозв'язок між ймовірністю народження дитини з цією хворобою та віком матері, так само як і відсутність зв'язку з расою. Підтвердити чи спростувати теорію походження хвороби зголосився французький лікар-педіатр Жером Лежен. Він вирішив дослідити кількість хромосом у своїх пацієнтів із синдромом Дауна. Вивчаючи культуру клітин, вирощену з фрагмента шкіри, взятої у пацієнта з «монгольським ідіотизмом», Жером виявив у клітинах не 46, а 47 хромосом. Аналіз каріотипу показав наявність 21 хромосоми в кількості трьох, при нормі в дві. Згодом сама геномна аномалія була названа «трисомією за 21 хромосомою».

У 1961 році журнал Lancet опублікував звернення вісімнадцяти генетиків, вимагаючи перейменувати синдром «монголізму» через відсутність зв'язку з етнічною приналежністю, і в 1965 році ВООЗ офіційно привласнило захворювання на ім'я Джона Дауна.

Сутність синдрому

Що таке синдром Дауна? Чому народжуються діти із цим синдромом?

Хромосоми – це компоненти клітин, які несуть у собі генетичну інформацію та відповідають за те, щоб організм людини здійснював свою діяльність відповідно до певних процесів розвитку, як окремих клітин, так і цілих систем органів. Хромосомний набір здорової людини – 46 штук хромосом, які об'єднані у 23 пари. У науковому середовищі прийнято певним чином їх нумерувати, щоб під час обговорень та досліджень не виникало неясностей. Таким чином було встановлено причину синдрому Дауна — пацієнти мають 47 хромосом замість 46. Але як у організмі людини, в якому все, а особливо процес розмноження, перебуває під невсипущим контролем численних систем, клітина непомітно примудряється кардинально змінити свій геном?

Аналіз статевих клітин показав, що майже 90% усіх трисомій відбувається через яйцеклітини. Ситуації, коли в одну з яйцеклітин потрапляє дві хромосоми однієї пари, а в іншу жодної, насправді не рідкість. Це трапляється з усіма хромосомами, і близько 10% усіх вагітностей трапляється саме з такими яйцеклітинами. Трисомії за будь-якою парою нестатевих хромосом призводять до довільного переривання вагітності — за різними даними, близько 50% переривань трапляються через цей збій у яйцеклітині. Трисомія ж по 21 парі хромосом з невідомої причини не призводить до переривання. Через таку ранню появу аномалія зачіпає абсолютно всі клітини організму.

На пізнішій стадії також можуть статися порушення генетичного коду, результатом чого буде мозаїчна форма синдрому Дауна, проте ймовірність цього вкрай мала - від 1 до 5%. У такому разі частина клітин зародка матиме нормальну кількість хромосом, а в якійсь одній (або кількох) з'явиться їхня надмірна кількість. Ця клітина надалі дасть початок клону клітин із зайвою хромосомою. В результаті частина клітин в організмі виявиться з надлишками генетичних елементів, а частина - з нормальним хромосомним набором. Тяжкість наслідків для організму у разі мозаїчної форми не настільки очевидна, як у випадку трисомії 21, адже зміни відбуваються лише в окремих ділянках організму. Виявити наявність цієї форми захворювання набагато складніше, особливо з допомогою пренатальних методів діагностики. Виразність клінічних симптомів залежить від співвідношення кількості нормальних клітин та клітин з аномальним хромосомним набором.

Так само існує такий вид даної аномалії, як Робертсонівська транслокація. В даному випадку генотип хворого не відрізнятиметься від генотипу здорової людини. Транслокацей називають вид мутацій, який передбачає зміни у структурі хромосом. У разі роберстонівської транслокації 21 хромосома прикріплюється до іншої хромосоми, у більшості випадків до 14-ї. Загалом випадків постановки діагнозу «синдром Дауна» робертсонівські транслокації, як причина патології, займають всього 2-3%.

Симптоми синдрому Дауна

У дітей, які страждають на даунізм, відзначається загальмованість фізичного та розумового розвитку. Якщо розглядати фото дітей із синдромом Дауна, то неозброєним поглядом можна помітити особливості їхньої зовнішності:

• Брахіцефалія (надто укорочений череп), часто супроводжується плоскою потилицею;
• складка шкіри на шиї у новонароджених;
• коротка та широка шия;
• плоска особа, на якій слабо виділяються ніс, рот, надбрівні дуги тощо;
• практично плоске перенісся;
• збільшені очі, часто зустрічається косоокість;
• укорочені кінцівки помітно не відповідають величині тіла;
• невелика довжина кисті, викликана недорозвиненістю середніх пальців рук;
• викривлена форма мізинця;
• поперечна долонна складка;
• розвинений епікантус (складка шкіри біля кута ока).

Деякі з цих характеристик можна побачити у ще не народженого малюка на УЗД. Однак з точністю визначити наявність синдрому Дауна з УЗД неможливо. Для цього лікар повинен призначити більш серйозні процедури дослідження, наприклад, неінвазивну пренатальну діагностику.

Порушення нормального функціонування систем організму також породжує деякі особливості. Зокрема, у хворих нерідко спостерігається гіперрухливість суглобів та недостатній м'язовий тонус. Дані стану спостерігаються приблизно 80% випадків. Через збільшену мову (макроглоссію) і своєрідну будову неба рот хворого завжди відкритий. М'язи обличчя не здатні утримувати губи у закритому положенні. У 65% випадків виявляються аномалії зубів. Характерні риси розумового розвитку:

• Помітне відставання у розвитку. Навіть при своєчасному комплексному лікуванні затримки у розвитку будуть все помітнішими з віком. Розвиток розумових здібностей, як правило, залишається на рівні семирічної дитини. В окремих випадках інтелект досягає вищого рівня.
• Невеликий словниковий запас. Крім того, що пацієнти з даною аномалією невиразно говорять, відзначається досить мізерний набір мовних конструкцій, що використовуються.
• Відсутність здібностей до абстрактного мислення. Таким дітям легше розуміти та аналізувати лише те, що вони бачать безпосередньо перед очима, уявити якусь ситуацію чи пофантазувати для них уже проблематично.
• Низька концентрація уваги. Дитині важко сфокусуватися на якомусь завданні, досить швидко вони починають відволікатися.

Синдром Дауна – це практично єдина хромосомна аномалія, коли діагноз можна поставити клінічно, тобто, орієнтуючись лише на зовнішні ознаки. Однак у будь-якому випадку необхідно провести каріотипування, щоб визначити форму синдрому.

Окрім наявності самого синдрому Дауна у хворих практично завжди відзначається низка інших проблем зі здоров'ям. Носії цієї хромосомної аномалії часто стикаються з недугами кардіологічного характеру. Вроджені вади серця відзначаються приблизно 40% випадків. Порушення біологічних процесів спричиняє також ранній розвиток катаракти, з яким стикаються дві третини хворих старше восьми років. При синдромі Дауна значно збільшується ризик розвитку хвороби Альцгеймера та появи гострого мієлоїдного лейкозу. У пацієнтів з цією патологією часто є відхилення в роботі травного тракту. Рекомендуються регулярні обстеження у гастроентеролога та кардіолога. Простудні захворювання, ГРВІ та пневмонії – регулярні супутники хворого на синдром Дауна. Це пояснюється ослабленою імунною системою організму.

Поява зайвої хромосоми в організмі викликає також порушення обміну речовин, що призводить до несправного функціонування внутрішніх органів (захворювання щитовидної залози, порушення зору, слуху тощо).

Слід зазначити, що результати деяких досліджень вказують на те, що люди, які є носіями цієї хромосомної аномалії, мають відносно невисоку частоту виникнення злоякісних пухлин в організмі. Однак накопичена на сьогоднішній день інформація щодо даного медичного питання не дозволяє з упевненістю говорити про причини такого взаємозв'язку.

Причини виникнення патології

На жаль, дитина із синдромом Дауна може з'явитися в сім'ї навіть у дуже здорових людей. Не впливає поява цього відхилення ні життя матері чи батька під час вагітності, ні довкілля, ні їжа. Генетика – річ складна і, як правило, непередбачувана, тому навряд чи варто важити на когось відповідальність за вирішення природи. Однак варто відзначити кілька факторів, які підвищують ризик народження в сім'ї людини із синдромом Дауна:

• Пізні пологи. На відміну від молодих матусь, жінки старше 35 років більше схильні до ризику народження хворої дитини.

  Вік матері	Ступінь ризику
  від 20 до 24 років	1 до 5000
  від 25 до 30 років	1 до 1000
  від 35 до 39 років	1 до 214
  Після 45 років	1 до 19


• Вік батька. Цей фактор впливає меншою мірою, ніж вік матері, але погіршення якості сперми з віком, орієнтовно після 42 років, теж підвищує ризики генетичних дефектів.
• Шлюб між кровними родичами. У людей зі схожою генетичною інформацією ймовірність прояву генетичних відхилень дуже велика.
• Спадковість. Ризик передачі захворювання у спадок від близьких родичів вкрай малий, але можливий при деяких різновидах синдрому.
• Шкідливі звички. Куріння, алкоголь, наркотики, якими зловживають майбутні батьки, можуть суттєво вплинути на їхній генетичний матеріал та здоров'я майбутнього малюка.

Причини народження дітей із синдромом Дауна часом криються у спадковості. За даними багатьох досліджень, синдром більш ніж 90% випадків представлений класичною трисомією 21 хромосоми. Ця форма захворювання не передається у спадок. Однак зазначено, що в сім'ях, де народжувався малюк із синдромом Дауна, ймовірність виникнення хромосомної аномалії у наступної дитини вища, ніж у загальній популяції.

Пренатальна діагностика

Пари, які звертаються до тестів на синдром Дауна при вагітності, дають можливість прийняти своєчасні рішення. Отримавши медичне підтвердження про наявність хромосомних аномалій у плода, жінка може перервати вагітність на будь-якому терміні, це буде законно і з погляду багатьох фахівців гуманніше. Але, звичайно ж, може і не робити цього, і буде по-своєму права. Результат такого тесту дасть їй можливість максимально підготуватись до народження своєї дитини. Вивчити достатньо інформації щодо догляду за такими дітьми з перших днів їхнього життя, знайти потрібних спеціалістів у своєму місті.

Розглянемо докладніше питання виявлення патології ще до народження дитини, так званий пренатальний період. Багато сімейних пар запитують: як визначити синдром Дауна під час вагітності? Для жінок, які чекають на дитину, розроблені спеціальні методи діагностики. Їх можна розділити на дві групи: інвазивні та неінвазивні. До першої групи входять біопсія хоріону, кордоцентез та амніоцентез (аналіз навколоплідних вод), які потребують застосування хірургічного втручання у вигляді проколу. Неінвазивні дослідження проводяться без вторгнення в організм і включають такі методи, як УЗД-діагностика, біохімічний скринінг і НІПТ-тест.

Неінвазивні методи діагностики синдрому Дауна

Зазвичай для перевірки синдром Дауна лікарі використовують неінвазивні технології, так звані скринінги. Скринінг – комплексне дослідження вагітних жінок на наявність у плода хромосомних аномалій. Виділено кілька ознак, що вказують на високий ризик наявності захворювання, які можуть виявити УЗД плода (відсутність носової кістки, збільшена товщина комірного простору, недостатня довжина стегнових та плечових кісток та інші особливості). У комплексі з УЗД йде біохімічний аналіз крові матері на такі гормони як вільний бета-ХГЛ та PAPP-A. Отримані дані з біохімічних маркерів аналізують у сукупності з результатами ультразвукового дослідження, а результат всього скринінгу є розрахунком ризику наявності хромосомної аномалії у плода.

Кілька років тому було розроблено новий неінвазивний метод дослідження, який набагато точніший за класичну діагностику (УЗД та біохімічний скринінг) і абсолютно безпечний, на відміну від інвазивних методик. Важливим плюсом тесту є ефективність на ранніх термінах. Тест заснований на вивченні фрагментів ДНК плода, які знаходяться у материнській крові. Для забору матеріалу на аналіз необхідно просто взяти кров із вени вагітної жінки. З взятої проби виділяють необхідну кількість сировини щодо процедури секвенирования. Неінвазивний тест на хромосомні аномалії виявляє синдром Дауна у плода з точністю, що перевищує 99%.

Інвазивні методи діагностики синдрому Дауна

Амніоцентез

Сутність цього методу полягає у заборі невеликої кількості навколоплідних вод (амніотичної рідини), в яких містяться клітини плода. Ці клітини використовують для аналізу на хромосомні відхилення. Щоб взяти амніотичну рідину, спеціаліст за допомогою спеціальної голки створює отвір у плодовій оболонці. Плід при цьому не зазнає жодного впливу. Однак ймовірність його пошкодження під час процедури таки існує. Щоб уникнути цього, лікар вибирає найбільшу за розмірами порожнину, вільну від петель пуповини. У поодиноких випадках метод може спричинити ускладнення: передчасне вилив навколоплідних вод, відшарування плодових оболонок, інфікування зародка та деякі інші проблеми. У зв'язку з тим, що є певні ризики, процедуру призначають лише після консультації з кваліфікованим фахівцем. Жінкам віком від 34 років не рекомендується застосовувати амніоцентез, особливо якщо неінвазивні методи не виявили аномалій.

Біопсія хоріону

Цей метод передбачає забір невеликої кількості (близько 10-15 мг) зовнішньої оболонки плода. Генетичні особливості цього матеріалу дають досить точні відомості про стан плода. Для взяття матеріалу необхідно здійснити проникнення інструменту в матку через черевну стінку спереду, або через піхву. Дані маніпуляції збільшують ймовірність виникнення ускладнень під час вагітності. Наприклад, ризик мимовільного переривання вагітності становитиме від 1 до 14%. Метод також не виключає больових відчуттів, кровотеч та травмування хоріону.

Інвазивні методи діагностики є високоточними, проте з огляду на ризик ускладнень не підходять для масового проведення всім вагітним, а проводяться тільки за особливими показаннями.

Інвазивні дослідження здебільшого призначають тим жінкам, у яких спостерігається підвищений ризик того, що народиться малюк із синдромом Дауна, наприклад, пацієнткам, чий вік перевищує 35 років або з поганими результатами неінвазивних тестів: УЗД та аналізів. Однак при використанні стандартних тестів на синдром Дауна лише у 4-5% жінок, спрямованих на інвазивну діагностику, дійсно підтверджується наявність захворювання. У той же час не виключені і помилково-негативні результати, коли скринінг показує низький ризик, а дитина народжується з хромосомною патологією.

Вихування дитини з синдромом Дауна

Батьки, яким повідомили, що їхня дитина має серйозну хромосомну патологію і відмовляються від переривання вагітності, найчастіше переоцінюють свої сили, не усвідомлюючи наскільки це тяжкий хрест для всієї родини в цілому і для майбутнього малюка зокрема.

Якщо було прийнято тверде рішення залишити вагітність, сімейна пара повинна усвідомити, що на них тепер лягає серйозна відповідальність. Не варто заперечувати наявність у дитини відхилень і вважати її нормальною, адже таке ставлення може позбавити її необхідної медичної допомоги. Батьки повинні оточувати такого малюка ласкам і турботою не меншою мірою, ніж інших дітей, адже він чудово відчуває ставлення до нього.

Діти з синдромом Дауна повинні регулярно спостерігатися у фахівців, приймати призначені лікарем препарати, ходити на спеціальні процедури та дотримуватись режиму. Стаціонарне лікування призначається лише за необхідності. Найчастіше все це коштує чималих коштів і не кожна сім'я має фінансові можливості, щоб забезпечити особливу дитину всім необхідним.

У дітей із синдромом Дауна спостерігаються швидка стомлюваність, порушення координації та дрібної моторики, відставання у фізичному та розумовому розвитку. Батьки повинні виявляти терпіння і прагнути щодня докладати зусиль для розвитку своєї дитини. Тільки в цьому випадку він зможе придбати всі необхідні для життя навички, хай навіть із затримкою. Існують і програми реабілітації, розроблені кваліфікованими психологами та педіатрами, які можуть суттєво допомогти у вирішенні проблем виховання особливих дітей, але навіть їх використання, на жаль, мало полегшує ношу батьків.

Дітей із синдромом Дауна іноді називають «сонячними». Пояснюється це тим, що вони дуже доброзичливі, позитивні та доброзичливі, незважаючи на можливі перепади настрою та періодичні спалахи агресії. Завдяки стрімкому розвитку медицини та педагогіки у малюків із синдромом Дауна тепер набагато більше перспектив у здобутті освіти, ніж це було на початку XX століття. У ті часи тривалість життя людей із цією патологією становила в середньому 20-25 років. Вплив цього чинника не дозволяв їм приділяти достатньо часу освоєнню тих чи інших дисциплін. Останні статистичні дослідження питанням «скільки живуть люди із синдромом Дауна?» Відповідають, що планка тривалості життя піднялася до 50 років.

Однак підвищення рівня життя людей з хромосомною аномалією не позбавило багатьох проблем як їх самих, так і їхніх батьків. Наприклад, у нашій країні вкрай слабо розвинена система ранньої допомоги (від народження і до трьох років), а саме в цей період життя малюка батькам необхідно роз'яснити, як краще займатися з дитиною, які розвиваючі посібники використовувати і на що робити наголос, щоб розвинути необхідні для життя навички. Здобуття дошкільної та шкільної освіти також вимагатиме серйозних зусиль. Як не сумно, але в межах нашої країни у страждаючих синдромом Дауна набагато менше умов, що сприяють розвитку особистості, ніж у Європі та США. Їх навряд чи захочуть прийняти у звичайний дитячий садок чи школу. В освітніх закладах відсутні змішані групи, що позбавляє хвору дитину повноцінно розвивати свої комунікативні навички.

Ставлення до «сонячних» дітей найчастіше далеко не таке доброзичливе, як у країнах Заходу. Суспільство бачить у них «не таких як усі», не робить спроб сприймати їх на рівних, а іноді й зовсім не намагається приховати агресії та огиди до таких людей.

На щастя, батьки таких дітей все частіше збирають організовані групи та організації, в яких здійснюється психологічна підтримка та обмін досвідом виховання. Учасники цих груп борються за права своїх дітей на навчання та соціальну підтримку, іноді вони самі знаходять кошти та педагогів. Це вселяє надію на те, що в майбутньому ставлення до людей із синдромом Дауна в нашому суспільстві буде більш терпимим та поважним.

Створення сім'ї, як і діяльність у багатьох інших сферах життя, для людини із синдромом Дауна становить певні труднощі. Так, ці люди можуть знайти собі пару і благополучно одружитися, але з питанням появи потомства справа ще більш непроста.

Чи можуть люди із синдромом Дауна мати дітей? Відповідь це питання залежить, передусім, від статі хворого. Чоловіки з подібними генетичними патологіями завжди безплідні. Щодо жінок ситуація набагато менш критична. За даними вчених, менструації у хворих у багатьох випадках мають регулярний характер, і приблизно кожна друга жінка із синдромом Дауна здатна виносити та народити дитину. Варто зауважити, що близько 35-50% дітей, народжених від таких жінок, мають різні вроджені вади розвитку: це може бути синдром Дауна, і ряд інших генетичних аномалій.

Перерив вагітності за медичними показаннями, до яких відноситься і синдром Дауна, дозволено законом і проводиться на будь-якому терміні вагітності, тому не варто засуджувати тих батьків, які вирішили, що не готові взяти на себе суворе життєве випробування і піддати йому свою дитину. Для жінки набагато безпечнішим буде, якщо переривання відбудеться на ранніх термінах вагітності. Саме тому дуже важливо проходити своєчасну пренатальну діагностику.

Автор: Марина Савельева
Молекулярный генетик, биоинформатик